Покой - в движении...

.. Неукротимое, неудержимое, жгучее желание счастья. Это - фортуна, это - радость, состояние абсолютной полноты. Когда человеку удаётся испытать это блаженство, получить эту награду за свои устремления - остается только одно желание: чтобы время остановилось. Наши представления о счастье находятся где-то возле слов "покой" и "воля". В безмятежном счастье ничто не смущает душу, нет внутренних раздоров, нет мятежа. В знаменитой строчке Блока "Покой нам только снится" - снится всё же покой...
Известны два способа достижения счастья: страстно желать и добиваться исполнения желаний, и - отказаться от всех желаний. Но ничего не желающий человек никогда не узнает счастья.
Душа - такой же странный мир, как и мир атома: электрон находится в данном месте, он на этой орбите, и - на другой, а то и вовсе становится свободным! Так и душа: стремится к покою и безоблачности, и именно в этом мятежном движении и находит счастье. Ведь два летящих рядом сверхзвуковых самолета - в покое относительно друг друга!
... Валюша была замужем. Но, не познав радости материнства, развелась. Она прожила всю жизнь с одинокой несчастной матерью, которую ей довелось схоронить. Она заболела раньше, но мучилась на несколько месяцев дольше матери...
Валя, ты была второй мамой детям, которых учила. В детском щебете и смехе ты находила своё счастье. Мы будем тебя помнить...
"Радуйтесь и веселитесь..." - звучали слова певчих над её измученной головой.
Так хочется верить, что ей там хорошо!
Мира, покоя и воли твоей душе. ПОКОЯ - В БЕСКОНЕЧНОМ ПОЛЁТЕ над землей...

Умирает учительница

Она уже десять дней ничего не ест, три раза в день колят наркотики.
Операция ничего не дала, опухоль в голове снова выросла. Три года мучений... Семьи нет, мать менее года назад умерла тоже от рака. Есть брат и мы, коллеги... Ей - 48 лет.
А среди нас - ещё одна, которая борется... В августе её ждёт облучение, 8 "химий" - позади уже. Она очень надеется в сентябре выйти на работу, если хватит сил. Мы в это верим!

Жизнь так хрупка! Цените её!

Что делать?

Жара немного отступила. Погода установилась пасмурная. Ночь после дождика подарила долгожданную прохладу. Все окна в доме настежь открыты, наслаждаемся свежим воздухом... Просыпаюсь около 5-и часов утра от резкого запаха едкого дыма!
Приятный сон убежал куда-то, как перепуганный заяц. Вскакиваю и бегу по дому, закрываю все окна... Поздно, дыма уже полным полно! Это сосед, в простоте своей душевной, снова "уничтожает" мусор, а точнее - отходы от своих коз. Они, конечно, гореть "не хотят", но ужасно дымят! А он ещё и резины подкладывает, чтобы "лучше" горело...
Я не люблю скандалы. Сосед мне в отцы годится, ему 69 лет. С просьбами не поджигать мусор обращалась к нему не раз. Другие жители улицы ругали его, обещали обратиться к местной власти. Но никто, наверное, не хочет это делать, не желая разжигать скандал.
Мусор сосед поджигает КАЖДЫЙ ДЕНЬ в разное время суток, "забывая" о том, что на нашей улице живет пожилая женщина, страдающая астмой...

Как-то осенью, ко дню города, когда на улицах все жители делали уборку, в районной газете появился стишок "в тему":

Красивий вогонь, коли палять сміття.
Прибрали, змели - і покінчили з брудом!
І з димом у небо летить відчуття
Просвітлення думки, що б"є звідусюди.

А присмак гіркий додає теплоти:
Погане зотліє й розвіється з вітром,
Бо, попри усі негаразди, завжди
Дорога вперед буде впевнено бігти!

Каждый по-своему может интерпретировать этот стишок... У меня он вызвал такую реакцию:

"Красивий вогонь, коли палять сміття"?!

Сміття від худоби, або просто відходи,
Бур"ян, пріле листя, чиїсь прокляття...
Димлять день у день, наче міні-Чорнобиль.

"Прибрали, змели" - і нехай собі чмИха!
І разом із димом "летить відчуття"
Затемнення думки, бо важко вже дихать!
...Така от краса, коли палять сміття!

Посоветуйте, что нам делать с нашим соседом? Я пришла к убеждению, что уже ничего не поможет...

Пароль

Вуаль из тонких нитей Интернета,

Под ней пульсирует Земля.

По кругу мчит зеленая планета,

Везет людей. Средь них - и я.

Сижу в узле всемирной паутины,

Включаю поиск. Не найду.

Хочу спастись от будничной рутины

И прямо в сети упаду!

Царица - вездесущая Реклама!

Как светлый разум сохранить?

За сотни ссылок, мегабайты хлама

Опять придется заплатить!

Знакомства, игры, видео, продажа

Совсем незваными идут...

На утро обнаружится пропажа:

Безбожно Время украдут!

На взлете точных нанотехнологий

Видны причуды бытия:

ПАРОЛЬ у входа, ник, иль модный логин,

За ними прячутся друзья

Мишутка, Полли, Рыжик и Свободный,

И Феникс Кри, и Терджиман.

Реальны Алекс, милая Фиона,

А виртуален - лишь Обман.

О, Боже правый, как же одиноко

Душе, что бьется на сетях...

И выглядят немного однобоко

Мои заметки на полях:

В плену цветных обманчивых иллюзий

Всегда приятно побывать.

Везунчик ты или несчастный лузер,-

ПАРОЛЬ придется выбирать!

В поисках себя

Счастлив тот, кто хочет больше,
Чем он в силах превозмочь,
Над собой подняться сможешь -
Победишь рутины ночь.

Если сам себя жалеешь,
Или слишком уж жесток,
То, наверно, не сумеешь
Меч найти свой иль посох.

Смелым быть не так уж просто:
Кто поступок вдохновит,
Иль прозреньем у погоста,
Иль догадкой осенит?

Возродившись только свыше,
В лучезарных небесах,
Cуть свою ты там увидишь,
Пересилив боль и страх.

Пусть ничтожное сомненье
Не решает за тебя,
Не надеясь на спасенье,
Верь, иди, ищи себя!

Песимізм чи реалізм?

Нещодавно приїхала з курсів вчителів інформатики... Курси - очно-дистаційні: три дні -в липні, три дні - в вересні, і три дні - в березні. А в проміжках - виконуємо завдання. Курси - чудові, навчитися можна багато... Тільки дивує те, що говорилося про моніторинг освіти, про апробацію підручників. Виходить, що "винні" в тому, що доводиться користуватися поганими підручниками, саме ми, вчителі. Це ми їх затверджуємо, виявляється! Але за двадцять чотири роки роботи у мене ніхто ніколи не запитав мою думку про підручники! Колеги, яким "пощасливилось" брати участь в цих дослідженнях, кажуть, що це робиться доволі "хитро", запитання в анкетах дуже закручені... Часом просто змушені писати позитивний відгук про підручник. 

 ...Курси потрібні мені для того, щоб вести з нового навчального року одну годину інформатики на тиждень в дев'ятому класі за новою програмою. До цього інформатика в нашій дев'ятирічці не викладалася. Вся "фішка" полягає в тому, що нова програма вимагає, щоб викладання велось ТІЛЬКИ в "машинному" варіанті, тобто - тільки за наявності комп'ютерів в школі, не говорячи вже про можливість виходу в Інтернет. Але біда в тому, що й компютерів нема! Я, хоч і невиправний романтик, але - реаліст. Я не вірю, що в вересні у нас в школі раптом з'являться комп'ютери. Більше того, я думаю, що і підручника, хоч одного з презентованих нам на курсах, в вересні у нас не буде. Такі проблеми - в багатьох школах. Найцікавіше те, що переважна більшість "слуг народу", які вже прозвітували про комп'ютерізацію шкіл, - вихідці з села... 

Залишається, правда, ще помріяти про комп'ютерний клас... Знаєте, до нашого села недавно підвели газ! В будівлях жителів він -уже третій рік. Для газифікації школи було виготовлено проектну документацію і збудовано котельню (по величині, приблизно, - як туалет). На це було витрачено більше сотні тисяч гривень. Хтось прикарманив цю суму, а потім гроші було виділено знову... Мутна історія... Скільки комп*ютерних класів можна було придбати на ці гроші? Тому вважаю, що мій песимізм - цілком обґрунтований.

Ялтинська рапсодія

Панує плющ з лавандою в обнімку На лузі при дорозі в Ботанічний сад, Нагадує про Лесю Українку, Хоч сам про неї, мабуть, знає він навряд. В саду і взимку радують троянди, І кактуси на бал до хризантем ідуть... А недалеко - Кримський дельфінарій, Там щедро посмішки дельфіни роздають. Михайлів Храм, Лівадія і замок, Де двоє лебедів на озері живуть, Чудовий вечір, теплий світлий ранок Не раз, мабуть, мені у спогади прийдуть. Прожита мить ніколи не вернеться, Без напрямку, невпинно швидко час летить, Та з пам'яті ніколи не зітреться Спресована у вічність неповторна мить. ...Так хочеться все знову повернути, У Бога милості старанно попросить, І ненароком, без зусиль, почути, Як Ялтинська рапсодія звучить. І знову плющ лаванду обнімає, Дороги серпантин угору все біжить, І чайки крик в повітрі знов лунає, І море монотонно гравієм шумить... (грудень - 2007) ( Мається на увазі вірш Лариси Косач про плющ і стіну, що руйнується...)

Наказание за грехи?

Где найти статистику по областям Украины относительно онкозаболеваний? У нас, в Кировоградской области, этот процент наверняка немаленький (сидим на уране!). Коллектив нашей школы небольшой, но за последние два года умерли трое родственников от рака, двое работников школы - сейчас больны (операции, химии, облучения...) Молимся за них, помогаем материально, поддерживаем морально.
Есть мнение, что "смерть забирает тех, кто наломал дров и уже не в состоянии разгрести"। Жестоко, но справедливо, как думаете? А как же дети? У нас в Кировограде - одна из лучших онкобольниц на Украине. Знаете, как много там детей? А им то - за что?!! За грехи взрослых? Все просто? Почему же сознание не хочет с этим мириться?

Неспокій.

Весна іде, і з нею,
В неспокої, - душа,
До неба, над землею,
В роботу вируша...

Мій Янголе, ти ж сильний,
Будь ласка, поможи,
Мій друже незамінний.
Розрадь і підкажи:

Як жити, щоб радіти,
І радість дарувать,
Щоб кожен день зустріти,
Як Божу благодать?

Я все ще хочу мріять
І в снах своїх літать,
Всі сумніви розвіять,
Горіть і не згорать!

І що ж мене тримає,
Невже не стане сил?
Душа не заспіває,
Якщо не має крил?

Весна дала підказку,
Почувши крик душі:
Господь дарує ласку,
Окрилює усіх.

Лиш вибрані це знають,
Стараються літать,
Стараються, палають,
Хоч, може, і згорять...

Вірш написаний ранньою весною, у відчаї і сильній втомі. Перед цим померла колега, "згоріла" від запалення легень, продовжуючи ходити на роботу...

Ось так...

Що ви думаєте про виховання сучасних дітей (на вулиці, в школі, барі, підворітті) і про проблеми  освіти взагалі?  

   Переважна складова нашої виховної роботи зводиться до того, щоб "зберегти життя і здоров'я дітей".  Ми майже щодня говоримо дітям про те, як небезпечно жити, тому що "навколо нас - Небезпека!". Я вже не кажу про те, що бачить дитя по телевізору або з чим стикається в Інеті.

  Діти - дуже ослаблені і хворобливі.  Парадокс - але при цьому багато батьків дають дітям кишенькові гроші на відвідування кафе ... А ми на класній годині розповідаємо про здоровий спосіб життя і показуємо відеофільм "Обережно - їжа!  "... Ми вмовляємо, щоб не їли чіпси, печиво, цукерки, солодкий сирок, магазинне масло, ковбасу, не купували газовані напої, тому що в них більше шкоди, ніж користі.  Вмовляю батьків, щоб дозволили дитині залишитися після уроків позайматися додатково по предмету. Здебільшого батьки - проти: дитина і так перевантажена ... Може, вони і мають рацію. А ось кілька заголовків в місцевій газеті: "Міліція наближається до людей", "Бюджет наповнять тютюном", "Сіл уже майже немає. Тепер черга за малими містами?", "За такі ямища варто було б ще й доплачувати.", "СЕКС ПІД ЗАГРОЗОЮ: ПРЕЗЕРВАТИВИ ПОДОРОЖЧАЛИ В КІЛЬКА РАЗІВ". В останній статті такий текст: «МЕДИКИ ВСЕРЙОЗ ПОБОЮЮТЬСЯ ЗА НАСЛІДКИ, ОСОБЛИВО - В СЕРЕДОВИЩІ ШКОЛЯРІВ, БО КИШЕНЬКОВИХ ГРОШЕЙ, ЯКІ ДАЮТЬ БАТЬКИ ДО ШКОЛИ, НЕ ВИСТАЧИТЬ НА ВЛАСНУ БЕЗПЕКУ!» 

Що з нами відбувається?

...А цього літа ми знову "оздоровлювали" дітей  на майданчику біля школи і біля зарослого, обмілілого ставка.  Там ще п'є воду дуже поріділе сільське стадо корів ...