Текст озвучування відео, створеного для семінару вчителів фізики у 2020 р.
Цифрові аутисти. Що на них чекає?
Сучасне покоління Z - переважно інфантильне, скептичне, з кліповим мисленням. Для них завжди існує цікавіший сайт, цікавіший контент десь в соціальних мережах. Треба лише пошукати. Гугл рулить!
Для цифрового покоління підручники, і в електронному, і в паперовому вигляді, здаються нудними. Скільки б їх автори не насичували яскравими картинками і надмірною інформацією.
Трохи історії. В 1965 році філософ Губерт Дрейфус написав, що комп’ютер завжди буде програвати у людини у шахи. Тому, що машинам бракує інтуїції. Кілька років по тому Дрейфус отримав від комп’ютера мат. А в 1997 комп’ютер обіграв чемпіона світу з шахів Гарі Каспарова. І це – непогано. Але як же не допустити атрофії власних пізнавальних навичок?
На початку 3 тисячоліття з’явились смартфони. І ось уже кожна людина не уявляє себе без цього розумного ґаджета. Об’єм інфи росте по експоненті. З 2009 по 2020 рік він зріс в 55 разів і досяг 44 зетабайти. Прогнозують, що 2025 році він складе вже 163 зетабайти. (1 Zb це десять в 21 степені байт)
І це все тому, що інформація стала такою ж важливою, як і фізична їжа. Бо і те, і друге несе з собою дофамінове підкріплення. На фізичному рівні ми залежні від того, що їмо, і від фізичних навантажень. А на ментальному – від того, як і в якій кількості споживаємо інформацію, як уміємо чи не уміємо з нею справлятись. Наступає інформаційне перенасичення. Воно, як і фізичне переїдання, виявляється шкідливим. Навіть мозок дорослої людини не завжди може справитись з таким потоком. Що вже говорити про дитину?
Проведіть простий експеримент: покладіть поруч складну статтю по квантовій фізиці і фото гарної дівчини з невеликою кількістю одягу. На чому довше затримається ваш погляд?
Що зазвичай вибирає мозок? Те, що простіше, чи те, що складніше? Наш мозок складає лише два відсотки від маси тіла. А енергії споживає 20 відсотків від енергії тіла. Зараз об’єм інформації зростає, а затрати на споживання інформації падають. Еволюційно так склалося, що ми максимально спрощуємо вживання інформації і розв’язування завдань, які виникають. Тому створювачі простішого контенту виграють увагу юзерів. В результаті примітивізм займає верхні позиції. Це й визначає нашу ментальну діяльність. Ми перестрибуємо із галактики понять в галактику образів, де майже немає місця логіці чи глибокій аналітиці.
IQ. Було проаналізовано розумову діяльність 300 000 дітей за останні 50 років. Вияснилось, що до 90 років креативність дітей зростала. А потім з’явилось кабельне телебачення і інтернет. І креативність почала падати. І вже в 2008 році 85 процентів дітей отримали більш низькі показники, ніж в 1984 році.
Згідно теорії «дефолт системи мозку», на яку зараз опираються дослідники, основні мережі мозку такі:
1) Система, яка відповідає за те, що ви утримуєте увагу і концентруєтесь.
2) Система, яка відповідає за сприйняття інформації. Центральна виконавча система.
3) Дефолт система мозку. Default mood system. DMS. Вона в рази більша.
Якщо активовані перші дві, то дефолт система вимикається, вони не можуть працювати одночасно.
Ми помилково вважаємо, що наша свідомість, це і є мислення. Але свідомість – не багатозадачна. Тобто тільки одне завдання в даний момент. Вирішуючи свідомо завдання ви оперуєте всього трьома аспектами ситуації, трьома об’єктами. Тривалість вашої свідомої думки – три секунди. Отже, всього ОДНЕ завдання, три об’єкти, і три секунди. А дефолт система працює тоді, коли ви нібито нічого
Мозок ледачий, уникає навантаження. Що ж робити? Навчіть себе отримувати задоволення від складності, тому що це – єдиний варіант розвитку мозку. Щоб не втратити додаток sapiens від слова homo.
Легко сказати, та непросто зробити сучасному цифровому поколінню!
Процес формування і розвитку нейронних мереж триває у людини до 25 років. Без складних нейронних зв’язків неможлива інтелектуальна діяльність. Чим краще структурований наш сервер, тим краще ми думаємо. Але біда в тому, що наші діти все більше виключаються з реального середовища. Вони часом … Просто живуть в соціальних мережах. А уроки і все, що відбувається в реалі, для них – так званий «білий шум». Зараз як мінімум 70 відсотків дітей – практично постійно «онлайн», більше 40 відсотків мають свої акаунти в соцмережах. Тобто їх мозок розвивається не в природному середовищі, а в цифровому.
Якщо постійно ввімкнена система поглинання інформації, то система мислення знаходиться уві сні. І тоді ми дивуємося, чому наші учні не можуть концентруватись на навчанні. Нічого дивного. У них просто нема ні часу, ні відповідного ресурсу, щоб включилась дефолт система. І почалося мислення. І це часто нагадує роботу комп’ютера, у якого слабкий зв'язок з основним сервером або коли він перевантажений відкритими вкладками і програмами. Дефолт система учнів часто підсвідомо жує таку субі «гумку», знов і знов прокручуючи ті образи, які часто з’являються перед очима дитини, коли вона раз за разом заглядає в мережу, цікавлячись фактами з чийогось життя.
Це приводить до стану, який отримав назву «цифровий аутизм» Це проявляється в тому, що хочеться постійно перевіряти «а що і хто там онлайн?» Навіть якщо поруч – реальні, близькі люди. Неясно і неважливо, що почувають інші, реальні люди. Реал бідний на події і емоції. А вірт можна «збагатити», гортаючи сторінки так, як захочеться.
Цифровим аутистам здається, що вони чудово комунікують зі світом через екрани. При цьому все більше віддаляються від реальності. Парадоксально, але справжнім аутистам цифрові технології допомагають спілкуватись з людьми. Наприклад, натискаючи кнопку «пити», вони можуть повідомити про те, що хочуть. А цифрові аутисти зависають у вірті. Вони втрачають здатність глибоко мислити і навчатись складним речам.
Ми вітаємо застосуванням мультимедійних дощок і комп’ютерів на уроці. Говорячи про біди діджиталізації, ми ще більше занурюємо у неї дітей. І занурюємось самі. Щоб впевнено почуватись у цифровому світі, в якому живе учень. Щоб зацікавити його. А ще – щоб навчити
Добре, якщо інтернет – під рукою, і його можна використати на уроці. Але я впевнена, що для успішного опанування як фізики, так і математики, вкрай необхідно ще й списати купу крейди. А щоб учень запам’ятав формули і вмів ними оперувати, потрібно структурувати матеріал підручника. Бо незважаючи на все більш яскраві і перенасичені нові підручники, їх учні читають з неохотою. Вирішено було виготовити так звані сигнальні картки з ключовими питаннями і банк формул, відповідно до цих карток. Учень матиме змогу це все не тільки побачити, а й узяти в руки, і користуватись, спочатку ніби граючись, а потім – для вирішення серйозних завдань. До процесу виготовлення були залучені учні. Це забрало певний час. Але й сам процес вже дав те, що учні одночасно з цим навчались, реально тримаючи в руках плоди своєї праці. Це навчало їх вміти виділяти головне, «розкладати по плицях пам’яті», наводячи порядок в необхідній інформації. Власне, це вчило вчитися.
Це наближало нас з учнями до результативного втілення в життя системно-структурного підходу до розв’язування задач.
За недостатністю приладів і матеріалів, віртуальна лабораторія, звичайно, може виручити. Але якою ж радістю світяться очі учнів, якщо їм вдається виконати домашній експеримент і показати його однокласникам.
Потрібно перетворити учня з пасивного споживача інформації в активного практика, і навіть консультанта для своїх однокласників. Створений самим учнями матеріал активно використовується тепер ними для розв’язування задач, для пояснення тих експериментів, які вони виконують на уроках та вдома.
В результаті змінюються – і роль учня, і роль учителя в навчальному процесі.
Шановні колеги і батьки учнів! Бажаю вам відшукати «золоту середину» у використанні цифрових технологій в навчанні своїх дітей. Не бійтеся змін! Зміни починаються з нас.
На закінчення – жартівливий вірш, написаний давно, і адаптований до теми «цифрового покоління»
Весна іде, і з нею,
До неба, над Землею,
В роботу вируша…
Як жити, щоб радіти,
І радість дарувать,
Щоб кожен день зустріти,
Як нову благодать?
Щоб цифро-аутистів
В реальний світ вернуть,
У вірті так зависли,
Що просто там живуть!
Весна дала підказку,
Почувши крик душі:
Творець дарує ласку,
Окрилює усіх!
Лиш вибрані це знають,
Стараються літать.
Стараються, палають,
Хоч, може, і згорять…
А цифропокоління
Проявить креатив,
З реальності коріння
Очистить негатив!
Потрібен дружній дотик
Наставника руки
Весни потрібен подих,
Проснулись щоб сурки)
Нехай реальність стане
Важливіша за вірт,
Захоплива, правдива,
Як Оруела світ.
( Жовтень 2019-березень 2020)
І тут … Через декілька днів наступає у світі… Щось неймовірне.
Корона
Карантин
Дистанційне навчання, яке ще дужче занурює дітей у цифровий світ
Тисячі хворих
Погроми у США…
Немає коментарів:
Дописати коментар