Неспокій.

Весна іде, і з нею,
В неспокої, - душа,
До неба, над землею,
В роботу вируша...

Мій Янголе, ти ж сильний,
Будь ласка, поможи,
Мій друже незамінний.
Розрадь і підкажи:

Як жити, щоб радіти,
І радість дарувать,
Щоб кожен день зустріти,
Як Божу благодать?

Я все ще хочу мріять
І в снах своїх літать,
Всі сумніви розвіять,
Горіть і не згорать!

І що ж мене тримає,
Невже не стане сил?
Душа не заспіває,
Якщо не має крил?

Весна дала підказку,
Почувши крик душі:
Господь дарує ласку,
Окрилює усіх.

Лиш вибрані це знають,
Стараються літать,
Стараються, палають,
Хоч, може, і згорять...

Вірш написаний ранньою весною, у відчаї і сильній втомі. Перед цим померла колега, "згоріла" від запалення легень, продовжуючи ходити на роботу...