Ялтинська рапсодія

Панує плющ з лавандою в обнімку На лузі при дорозі в Ботанічний сад, Нагадує про Лесю Українку, Хоч сам про неї, мабуть, знає він навряд. В саду і взимку радують троянди, І кактуси на бал до хризантем ідуть... А недалеко - Кримський дельфінарій, Там щедро посмішки дельфіни роздають. Михайлів Храм, Лівадія і замок, Де двоє лебедів на озері живуть, Чудовий вечір, теплий світлий ранок Не раз, мабуть, мені у спогади прийдуть. Прожита мить ніколи не вернеться, Без напрямку, невпинно швидко час летить, Та з пам'яті ніколи не зітреться Спресована у вічність неповторна мить. ...Так хочеться все знову повернути, У Бога милості старанно попросить, І ненароком, без зусиль, почути, Як Ялтинська рапсодія звучить. І знову плющ лаванду обнімає, Дороги серпантин угору все біжить, І чайки крик в повітрі знов лунає, І море монотонно гравієм шумить... (грудень - 2007) ( Мається на увазі вірш Лариси Косач про плющ і стіну, що руйнується...)